«Народження людини – це велика і прекрасна подія», – сяючи виразними карими очима, говорить красива й усміхнена жінка, через чиї руки протягом усього трудового шляху пройшло стільки новонароджених, що ними можна заселити ціле місто. П’ятдесят років пропрацювала Лідія Миколаївна Сич у Бердичівській центральній міській лікарні.
Мрія родом із дитинства
Трішки бентежачись і спалахуючи рум'янцем, вона розповідала про найважливіше у своєму житті: родину та улюблену роботу. А спілкуватися з Лідією Миколаївною – легко, просто та цікаво. Вона народилася навесні, 6-го квітня, у с. Великій Волиці Любарського району. Незабаром багатодітна родина переїхала до Бердичева. Тут промайнуло дитинство маленької Лідії, тут вона закінчила школу № 7. Змалечку лікувала ляльок і надавала «першу допомогу» іграшковим пухнастикам. В її сім’ї були медичні працівники: дружина старшого брата працювала фельдшером, а тітонька – лікарем. Вона гладила кучеряву голівку племінниці і впевнено говорила: «Ти – моя заміна». Отож медичне майбутнє дівчинці напророкували у дитинстві. Ще у дошкільному віці їй дуже хотілося допомагати людям, підтримувати їх здоров’я. І у 1964-му році Лідія Сич вступила до Бердичівського медичного училища.
Півстоліття на одному місці!
У пам'яті спливає один із травневих днів 1967-го року. Юна Лідія готувалася до здачі державних екзаменів, а в душі було єдине бажання: скоріше приступити до праці! І, ще не маючи відповідного документу, пішла шукати роботу. Нині, після стількох років, вона заново переживає давні враження: «Мене зустріла поважна секретар Зінаїда Станіславівна. А потім я побачила головного лікаря ТМО Петра Дмитровича Зуєва – гарного, ставного – й перелякалася, забула, навіщо я тут. А він доброзичливо поставився до мене, й на душі потеплішало. Пам’ятаю його лагідні слова: «Дитинко, треба мати диплом. А тоді можна й оформлятися». У пологовому будинку всі ходили в масках, дівчині здавалося, що працівники схожі одне на одного, і вона з усіма віталася. Згодом здала екзамени, і 7-го липня 1967-го року в її трудовій книжці з’явився запис про прийняття на роботу медичною сестрою палати новонароджених. Лідія швидко все схоплювала, гарно сповивала дітей, які, згадує, «лежали, як сірнички». А через три роки її призначили старшою медичною сестрою відділення новонароджених – була наймолодшою серед інших старших медсестер. Прийшла колись студенткою-випускницею і ось стала відповідати за роботу середнього та молодшого персоналу. На цій посаді Лідія Миколаївна пропрацювала 28 років, паралельно вела статистику. Вона жодного дня не пожалкувала про обраний шлях. Про улюблену роботу говорить із теплотою в голосі: «Моя професія – світла, відповідальна і життєстверджуюча. Справжньою акушеркою може бути тільки людина з добрим, чуйним серцем. Народжуються дітки – милі, зворушливі, не схожі одне на одного. Перший подих, перший крик, перші рухи… Це не забувається. Треба їх розуміти, знати, чому плачуть. А такі навички приходять із досвідом. Робота забирає багато сил, але без неї я себе не мислю». Із виходом на пенсію її перевели на посаду медичної маніпуляційної сестри палат новонароджених. Протягом 50-и років вона приймала малюків, робила їм щеплення. А скільки це дитячих облич, скільки оченят дівчаток та хлопчиків… Мабуть, замислюється жінка, приблизно 50 тисяч немовлят. Акушерка, говорить Лідія Миколаївна, – не тільки спеціальність, а перш за все – особливий стан душі: «У нас величезна відповідальність за два життя – жінки й дитинки. Потрібно спостерігати за породіллею, допомагати їй і вміти миттєво приймати рішення у непростих ситуаціях. Але коли всі труднощі залишаються позаду, навколо панують тільки позитивні емоції. Це, дійсно, щастя!» Лідія Сич має численні подяки за працю, за її плечима – різні ситуації та випадки, у пам’яті – незабутні миті, коли матуся радіє появі на світ дитини, коли татко ніжно бере на руки беззахисну крихітку, якій до того дарували своє тепло медичні сестри. Вона пишається тим, що півстоліття присвятила улюбленій праці. Завідувач акушерського відділення ЦМЛ Віталій Миколайович Грубський працює з Лідією Миколаївною з 90-х років і відгукується про неї як про справжнього професіонала: «Досконально знає свою роботу і дуже відповідально ставиться до виконання обов’язків. Побільше б таких людей у медицині! На них треба рівнятися».
Талант притягувати до себе людей
Спілкуючись із Лідією Сич, дивуєшся її щирості, сердечності, розумінню людей та ентузіазму. «Мене завжди оточували знаючі фахівці, які ставилися по-батьківськи, підтримували й допомагали, – з повагою говорить про своїх колег жінка. – На моєму віку було 12 завідувачів відділення новонароджених – мудрих та уважних наставників». І кожного керівника вона згадує добрим словом – Діну Петрівну Каплінську, Тетяну Іванівну Мирончук, Ліну Олексіївну Даніліну й багатьох інших: «Не забуду слова, сказані Софією Ісаківною Куперштейн, коли 7-го липня 1967-го року я переступила поріг лікарні: «Знаєш, Лідочко, робота у нас дуже складна. Дітки ж не вміють говорити, тому прислухайся до всього і всіх. Усе, що буду тобі казати, намагайся правильно зрозуміти. І не ображайся, різне трапляється». Я пообіцяла: «Буду старатися». Пройшов час, і Софія Ісаківна похвалила мене: «Молодець, я в тобі не помилилася…» Теперішній завідувач акушерського відділення ЦМЛ Віталій Миколайович Грубський – світлий вогник, людина та лікар із великої літери, добрий і відповідальний. Заспокоїть, коли є проблеми, спитає, як справи вдома, як почуваються рідні. Переймається чужим болем, наче власним».
Співробітники тягнуться до досвідченої й доброзичливої медичної сестри. «У перший день, коли я прийшла працювати до міської лікарні, мене зустріла Лідія Миколаївна. Дуже переживала, але вона змогла вселити впевненість, підтримавши теплим словом. Стала моїм першим наставником, навчила багатьом маніпуляціям, які я ще не вміла робити. Надзвичайно чуйна людина і розумний та сумлінний фахівець. І взагалі енергійна та активна в усіх справах! Не сидить склавши руки», – говорить Алла Кужель, дитяча медична сестра блоку інтенсивної терапії. Із захопленням розповідає про ветерана праці сестра медична маніпуляційна палат новонароджених Алла Сінчук: «Коли мені запропонували цю посаду, я хвилювалася, адже це велика честь і відповідальність – вчитися у Лідії Миколаївни, яка відточила свої професійні навички до ідеального рівня! І мені допомогла осягнути різні тонкощі роботи. Сором її підвести! Вона – всебічно розвинена людина з великим серцем і гострим розумом. Має педагогічний підхід до кожного працівника, у неї гарні стосунки з молодим персоналом, для багатьох стала рідною. До неї звертаються за порадами, до її думки прислухаються лікарі. У Лідії Миколаївни талант притягувати до себе людей».
Захоплення – дарувати іншим радість
Її радість і щастя – родина, а син Андрій – гордість та надія. Закінчивши Бердичівський машинобудівний коледж (нині БКЕПП), він довгий час працював кінологом і відмінно видресирував та виховав домашнього улюбленця – німецьку вівчарку Лорда. Про розумного пса, котрий узимку врятував життя 82-річній жінці, понад 5 років тому повідомляли в пресі. Цей випадок здивував чи не всю країну. Господарка родини трепетно ставиться до тварин і охоче розповідає про своїх чотириногих та пернатих вихованців. Удома нудьгувати не доводиться, у вільний від роботи час жінка любить попрацювати на городі. Має хобі, яке приносить задоволення не лише їй, а й членам сім’ї та друзям: прекрасно готує різну смакоту, причому часто – за власними рецептами, а головна фішка – м’ясні страви. До речі, син унаслідував від матері кухарські здібності. «До того ж вміє прикрасити і гарно подати, – пишається Лідія Миколаївна. – В цьому Андрій перевершив мене!» Народна мудрість каже: який біля хліба, такий і в справі. А хліб жінка випікає і справді смачний: ароматний, пухнастій та з хрусткою скоринкою. Його якості по достоїнству оцінюють рідні, друзі і знайомі. З давніх часів вважається: який хліб пече людина – така в неї душа. Лідія Сич – щедра, добра і гостинна. Її теплу усмішку й ласкаві руки пам’ятають багато мам, які щиро вдячні жінці в білому халаті за співчуття та ніжність. Зустрівшись із нею одного разу, потім довго відчуваєш вогник світлих спогадів…
У червні в Україні святкують День медичних працівників. Вітаємо всіх представників цієї найпочеснішої та найблагороднішої професії! Світлих вам днів і натхнення, оптимістичного настрою та невичерпної енергії, миру і злагоди, здоров’я вам, вашим рідним та пацієнтам!
Наші медики, будьте здорові,
Нехай збудуться всі ваші мрії,
Нехай сняться вам сни веселкові,
Мирне небо над вами зоріє!
В ритмі щастя хай серце співає,
Ну а тиск буде тільки у нормі,
Ллється радість рясним водограєм,
Залишайтеся завжди у формі!
